Від орендованої квартири до власного будинку: як Юлія здійснила мрію про дім після вимушеного переселення

Жовтень 2022 року. Повномасштабна війна. Юлія, яка ще у 2014 році була змушена залишити рідну Луганщину, щойно повернулася з пологового будинку з новонародженою донькою.

І раптом отримала повідомлення, яке змінило життя її родини:

«Вітаємо, сьогодні Ви стали переможцем рандомного відбору!»

Йшлося про програму пільгового іпотечного кредитування для внутрішньо переміщених осіб, яку реалізує Держмолодьжитло.

Заявку на участь Юлія подала ще у 2019 році, у перший день старту програми. Але навіть побачивши повідомлення, спочатку не повірила. Разом із чоловіком перевірили результати на офіційному сайті Фонду. Її прізвище справді було серед переможців!

Радість змішалася зі страхом і невпевненістю. Чи не втратить вона право на кредитування через декретну відпустку? Де знайти сили на пошук житла й оформлення документів, коли на руках немовля, а в країні триває війна?

Та родина вирішила скористатися шансом.

Попереду були пошук нерухомості, збір документів і чимало організаційних питань. Упродовж цього процесу фахівці Держмолодьжитла залишалися на зв'язку, консультували та допомагали пройти необхідні процедури.

Але подружжя мріяло не просто про власні квадратні метри. Вони хотіли будинок.

І знайшли його поблизу Черкас. Після років життя в орендованих квартирах родина нарешті переїхала до власної оселі. Поступово роблять ремонт, облаштовують подвір'я, вирощують городину, доглядають курей. А ще їхня родина поповнилася чотирма котами й собакою.

«Жодного разу не пошкодували про своє рішення скористатися програмою кредитування. Шкодуємо тільки, що цього не сталося раніше і гроші йшли на оплату орендованого житла, а не власного», — ділиться Юлія.

Та найбільше в цій історії зворушує її спогад про 2014 рік.

Тоді вона, налякана війною, приїхала з Луганщини до Черкас. Вечорами поверталася до орендованої квартири, дивилася на освітлені вікна чужих будинків і відчувала самотність. За кожним таким вікном було чиєсь життя. Чийсь затишок. Чийсь дім.

А свого не було. Сьогодні Юлія сама запалює світло у вікнах власного будинку.

Тут ростуть її діти, народжуються сімейні традиції, облаштовується подвір'я. Тут є місце, куди дорослі діти зможуть повертатися, щоб згадувати дитинство й почуватися захищеними.

Саме заради таких історій Держмолодьжитло реалізує програми доступного житлового кредитування для внутрішньо переміщених осіб за підтримки міжнародних партнерів.